Олонецька фортеця

Олонецька фортеця була «прикордонною фортецею» при злитті річок Олонки та Мегреги поблизу головного поселення Олонецького погосту, Толмачова Наволоку та села Оксентьєво, форпостом на кордоні зі Швецією та осідком олонецького воєводи.

Олонецьку фортецю було збудовано у якнайкоротший строк, у вересні 1649 року, згідно з указом царя Олексія Михайловича. Будівництвом керували князь Федір Волконський та дяк Степан Єлагін. Її населення складалося із заможних селян Заонезьких погостів, заняттями яких були торгівля та різні ремесла, зокрема залізоробне. Фортеця стала центром, довкола якого сформувалося майбутнє місто Олонець. Фортечний мур із 1300 бійницями та дев’ятнадцятьма вежами простягався на 1,5 км (783 сажні) уздовж берегів річок. Фортеця була розташована на рівні 10–11 м над водою. Найвища з її веж, Червона вежа, мала 32 м заввишки.

У мурах фортеці містилися Троїцька церква, хлібні комори, воєводські двори та 155 дворів, у яких у разі воєнного конфлікту переховувалося цивільне населення. За кількістю веж, довжиною мурів та військовим спорядженням фортеця перевершувала Архангельську фортецю та фортеці Сибіру. Фортеця загинула в пожежі 1741 року і більше не відбудовувалася.

Машинний переклад статті «Олонецкая крепость» з Вікіпедії російською, CC BY-SA 4.0.

Олонецька фортеця — № 7 139 з 7 786 у світі в рейтингу відомості замків цього атласу і № 136 з 141, які атлас позначає у Росії. Рік заснування — 1648; це давніше за 28% датованих пам’яток атласу — одна з 586 пам’яток атласу, заснованих у XVII столітті. Подивіться у статистиці замків, як Росія виглядає на тлі інших.

Переглянути на інтерактивній карті замків →

Прочитати повну історію у Вікіпедії (російською) ↗